Дни за днями
Сгорают свечами
И время идёт.
В бесконечность
Влечёт, меня, Вечность,
С надеждой, вперёд.
Там, за гранью,
Под Божией дланью,
Найдём мы покой.
В мире чистом,
Вовеки лучистом, святом.
Белой птицею вспорхнём.
Славу Богу воспоём
В мире без теней,
Где Любви елей,
Где наш Господь.
Господь с нами.
Он,верю, избавит,
Всех нас, от грехов,
Чтобы в небо
Безгрешными, смело,
Взошли мы на зов.
“В сердце верном,
Пребудь неизменно!”-
Прошу Дух Христов.
“Божьи очи,
Меня, зреть, без ночи, готовь.”
Белой птицей, дай, вспорхнуть
Чтобы с небом слить свой путь
В мире без теней.
Там Любви елей,
Там Ты, Господь.
Белой птицей, дух вспорхнёт.
В небесах гимн воспоёт
В мире без теней,
Где Любви елей.
Там Ты, Господь.
Вячеслав Переверзев,
USA
Родился в Украине, на Донбассе, г. Горловка. Другой сайт: http://stihi.ru/avtor/slavyan68
Прочитано 4827 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.